Лускунчик

Казка... Скільки привабливого, захоплюючого в цьому слові як для дітей, так і для дорослих! Адже казка — це чари, незвичайні перетворення, багато несподіванок, щось таємниче, навіть жахливе, але, і це найголовніше, — неодмінно щасливий фінал, де добро завжди перемагає зло. Та й любимо ми казки, мабуть, тому, що нашій уяві необхідно щось зовсім не від буденного життя, якесь диво. А поєднавши казку з музикою, відчуваємо це диво, яке примушує нас хвилюватися і завмирати в очікуванні щасливої миті.

Саме таким і є балет П. І. Чайковського «Лускунчик» за мотивами казки німецького письменника Е. Гофмана «Лускунчик та король мишей».

На початку 1891 року великий російський композитор, вже будучи автором видатних симфонічних творів та багатьох опер, розпочав роботу над «Лускунчиком». Працював П. І. Чайковський над новим балетом з великим напруженням.

Багато допомагав йому балетмейстер Маріус Петіпа, який розробив детальний план майбутньої вистави. Вже 25 лютого композитор в одному із своїх листів написав, що він працює над балетом «з усіх сил».

Музика «Лускунчика» вперше прозвучала 7 березня 1892 року в одному з Петербурзьких симфонічних концертів Російського музичного товариства. Під керівництвом автора виконувалася сюїта з нового, ще нікому невідомого балету. Брат композитора Модест Чайковський писав: «Успіх нового твору був великим. З шести номерів сюїти п'ять було повторено за одностайною вимогою публіки».

Прем'єра «Лускунчика» відбулася 6 грудня 1892 року в Петербурзі на сцені Маріїнського театру. Поставив балет Лев Іванов, який замінив на початку роботи над виставою важко хворого М. Петіпа. Незважаючи на успіх прем'єри, відгуки преси були далеко не одностайними. Поряд з захопленими рецензіями з'явились і негативні. Частині публіки та критикам важко давалося сприймання нового передового напряму в балетній музиці П. І. Чайковського, який, розвиваючи його, створив неперевершену симфонічну картину, де радощі і прикрощі дитинства були тільки заспівом музичної теми. Далі тема перетікала у великий поетичний і філософський світ, заперечуючи заздалегідь передбачуваний безтурботний фінал. У Лускунчика людська душа виходила з дитинства в пошуки нового життя з присмаком передчуття трагедії. Кульмінацією теми стало центральне адажіо.

Балетмейстеру Л.Іванову ставити виставу за чужим сценарієм видалось досить складно. Незважаючи на це, в «Лускунчику» з’явилося немало яскравих танців. Але драматургічної єдності вистава не мала і розпадалася на дві самостійні частини. Якщо героями першої частини були Клара і Лускунчик, у другій, потрапивши в царство солодощів, вони ставали тільки глядачами на цьому святі.

(044) 235-26-06
(044) 234-03-53

#опера #балет #национальнаяопера #національнаопера #вистава #спектакль #искусство #Лускунчик #щелкунчик #длядетей #детям #дети