Традиційне весілля

Перший день весілля

Молодечий вечір, або дівич-вечір. Свято для молодих на 5 дій.

Перший день весілля — це затишне свято для наречених, дружок та бояр.

Горіла Сосна і Явір,
Сподобав мі ся кавалір.
Перший день весілля — це затишне свято для наречених, дружок та бояр. Сьогодні зберуться лише найближчі люди і цілком присвятять час передвесільним обрядам та підготовці до надважливого завтрашнього дня.

В уявленнях наших предків важалось, що у моменти значних починань, таких, як народження, або перехід у новий статус, людина є дуже вразливою до впливу злих сил. Аби відлякати зле, дотримувались певних обрядодій. Як то прощання молодят з дівуванням та парубкуванням і виготовлення весільних оберегів — короваю, «долі», «хлібних родичів», весільних свічок окремо для нареченої і нареченого.

1. Випікаємо коровай

Найперше йдемо до клуні, обмолочуємо на току снопа пшениці і мелемо борошна стільки, щоб було вдоста.

Символіка короваю пов”язана з культом сонця, місяця, зірок.
Як спечеться коровай – прикрасимо його барвінком, вівсом, калиною, та житніми і пшеничними колосками, що неодмінно зміцнять ваш шлюб,привернуть щастя та добробут. Виносимо його у комору і лишаємо там аж до обряду дарунків молодим, який вчинимо на другий день весілля.

2. Робимо весільні свічки
Свічка — то є давній оберіг, що своїм корінням сягає давніх язичницьких часів.
У нероздільному зв’язку з хліборобською символікою – випеченням обрядового весільного хліба – перебуває символічне очищення вогнем. Для цього готували весільну свічку.

Найповніше обряд «сукання» весільної свічки збережений на Поліссі, де починають «місити» свічку одразу, як поставлять коровай у піч. Свічку прикрашають барвінком та сушеними квітами, обмотують червоною ниткою від злого ока та заносять у комору.

Шукаючи покровительства у природних стихій люди виказували їм свою прихильність. Звідси беруть початок глибоко символічні обряди перестирибування через вогонь та цебра з водою. Завтра ці свічки нестимуть дівчата-світилки, освічаючи довогу коханню молодих.
3. Прикрашаємо гільце
Гільцем звуть маленьке деревце або велику зелену гілку (взимку беруть для цього хвойне дерево), що зрубав у лісі сам молодий зі своім дружбою у благословенний час, до полудня.
У гуцулів це верховіття сосни з трьома колами гіллячок, завше у парному числі. Гільце втикають у хліб і оздоблюють стрічками, гусячим пір’ям, маленькими пучечками різних квіток, вівсом, калиною, вінкою, рутою тощо, позолочуваними горіхами, яблуками (символ родючості), кольоровими стрічками та запаленими свічками.
Ставлять його на стіл у кутку навпроти образів. В більшості місцевостей гільце годиться лишати в хаті на ціле весілля. В Галичині його носять перед молодими під час усіх церемоній.
4. Нареченій розплітають косу

Коса — головний атрибут дівування. Тому одним із перших обрядів, що знаменував перехід дівчини до нової соціальної ролі був обряд

Дівчину садили на вивернутий кожух, що символізував жертовну тварину і за тотемними віруваннями був запорукою майбутнього добробуту. Традиційно косу нареченої починав розплітати її брат (в інших випадках — мати, старша дружка, батько, домовий староста).
5. Перший посад молодих
За великим рахунком цей обряд — прощання з парубоцтвом та дівуванням і вступ до подружнього життя. Молоді сідали на вивернутий кожух, під який підкладали жито, гроші та просили благословення у батьків, старости та усіх присутніх у хаті гостей. По тому вечір перетікав у невелику гостину, а молодята йшли готуватися до другого дня весілля.
+38 067 593 11 00

Відкриті: графік відсутній, працюємо за попереднім замовленням

#музей #туторсавки #хутор #савка