Опера Іоланта

«Іоланта», остання опера Петра Ілліча Чайковського, написана за рік до смерті, у 1891 році, та по праву вважається найсвітлішою оперою композитора.

У журналі «Петербурзьке життя» за 12 листопада 1892 р. була опублікована бесіда з П. І. Чайковським, де він розповідав як з'явився задум написати «Іоланту»: «Вісім років тому мені потрапила до рук книжка «Русского вестника» з одноактною драмою датського письменника Генріха Герца у перекладі Ф. Міллера «Дочка короля Рене». Сюжет цей зачарував мене своєю поетичністю, оригінальністю й численними ліричними моментами. Я тоді ж дав собі слово коли-небудь покласти його на музику».

П'єса за драмою Г. Герца йшла в Московському Малому театрі, де роль Іоланти виконувала видатна драматична актриса Олена Лешковська, яка дебютувала в цій ролі у 1888 р. За спогадами Олександра Южина, виконавця ролі Водемона, після однієї з вистав П. І. Чайковський, підійшовши до нього, відверто зізнався, що тільки одній Олені Костянтинівні він зобов'язаний рішенням написати оперу на цей сюжет, додавши, що навряд чи його Іоланту хто-небудь так проспіває, як Лешковська її грає.

У середині 1890 р. директор театрів І. О. Всеволожський висловив думку про постановку в один вечір оперної та балетної вистав і почав переговори з. П. І. Чайковським про написання таких творів для сезону 1891 − 92 рр. Зупинилися на опері «Іоланта» і балеті «Лускунчик». Лібрето «Іоланти» було замовлено Модестові Іллічу Чайковському – братові композитора, якій після успіху «Пікової дами» став визнаним лібретистом. Він переробив переклад драми письменника Володимира Зотова, та ввів аріозні та ансамблеві місця, яких вимагав оперний жанр.

Згодом П. І. Чайковський зрозумів, що для сезону 1891 − 92 рр. він не встигає написати оперу та балет і вирішив відкласти їх до сезону 1892 − 93 рр. У листі до І. О. Всеволожського він пише: «Дочка короля Рене», це найбагатший для музики сюжет, здатний зігріти і надихнути мене так, що я не сумніваюся в успіхові, якщо тільки опера ця не буде результатом напруги й квапливості».

Перебуваючи в Америці, П. І. Чайковський писав у квітні - травні 1891 р. Модесту Іллічу: «Більш ніж коли-небудь я закоханий у сюжет Іоланти, і твоє лібрето зроблено цілком відмінно. Але коли... я побачив, що мені ще багато роботи над балетом і лише потім я можу взятися за оперу, коли я зрозумів, що ні на шляху до Америки, ні в ній, ні навіть по дорозі назад я не буду мати можливості працювати, то впав у відчай, відчувши повну неможливість виконати взяту на себе справу. Отут я перестав любити Іоланту й саме для того, щоб знову й пристрасно її полюбити, я зважився відмовитися. Як тільки відмовився – так і полюбив. О, я напишу таку оперу, що всі плакати будуть, але тільки для сезону 1892 – 1893 рр.»

10 липня 1891 р. у Майданові, під Клином, П. І. Чайковський приступає до роботи над «Іолантою». У вересні 1892 р. клавір, партитура, оркестрові й хорові голоси опери вийшли друком. З 1 по 10 листопада в Петербурзі П. І. Чайковський був присутній на репетиціях «Іоланти» та «Лускунчика» у Маріїнському театрі, де 6 грудня відбулася прем'єра опери. Диригував виставою Едуард Направник, декорації створив академік Михайло Бочаров, провідні партії виконували – Медея Фігнер (Іоланта), Микола Фігнер (Водемон), Леонід Яковлев (Роберт), Костянтин Серебряков (Король Рене), Аркадій Чернов ( Ебн-Хакіа).

(044) 235-26-06
(044) 234-03-53

#опера #национальнаяопера #національнаопера #вистава #искусство #Іоланта